Ще до виходу фільму на екрани, я долучився до перегляду переклавши трейлер до нього на українську мову і створивши субтитри (див. вгорі). Я люблю фантастику. Хтось скаже: “дурня”, “що тут цікавого”, абощо. Принаймні так говоритимуть ті, хто вважають, що їх уподобання і смаки є еталоном. Якщо я не є прихильником жанру, то я ніколи не пишу на форумах, що якийсь фільм жахів, історичний чи ще якийсь – нікудишній. Я просто утримуюся від коментарів. Тому після виходу “Аватара” на широкі екрани я слідкував за розвитком подій: його рейтингом, касовими зборами, відгуками критиків і пересічних глядачів. І кожного разу мене дивують репліки на кшталт “сюжетна лінія не дотягує” (до чого? “Зеленої милі”, “Втечі з Шоушенка”, “Володаря перснів”? – Так це не той жанр!), “забагато спецефектів” (у “2012” навіть для мене їх було аж занадто, але я не висловлюю своє “фе” з цього приводу). А ще дуже дратують коментарі: “я на нього не піду, бо повна…(різні варіанти епітетів)”. По-моєму, кіно – це дозвілля, а не конкурсна програма “Міс світу”. Якщо сидіти і вичікувати на “ляпи” і прогалини у фільмі, то вже краще увімкнути канал “Рада” і з легкою душею насолодитися “баталіями” або покричати на депутатів наодинці.

Я довго розмірковував, чи їхати на цей фільм у кінотеатр у Рівному, чи дочекатися виходу на DVD і подивитися вдома. Після тижня обмірковувань (та й час не дуже дозволяв) я таки поїхав у “Кінопалац” подивитися, що ж таке зняв режисер Термінаторів…

Отож, неділя 27 грудня і я влаштовуюся навпроти центру екрана в “Україні”. На сеанс о 12:50 ще прийшло десь 200 чоловік, серед них чимало дітей (непогано як на 10 день прокату, тим більше в обідній сеанс). Перш, ніж розказувати про враження, напевно, перекажу трішки сюжету, щоб ті, хто не змогли, чи не зможуть поїхати у кінотеатр, ще з більшим нетерпінням очікували виходу DVD (скрінери, які вже є у мережі – просто жахливі, та й без українського озвучування (!)).

Отож, Джейк Саллі – морпіх-інвалід прилітає на Пандору замість свого брата-науковця, якого банально вбив грабіжник за жменьку баксів. Його обирають, бо вони з братом – близнята і тому генна структура ідентична, а отже Джейк зможе бути оператором аватара Тома. Тепер про аватарів. Аватар – це гібрид тубільця народу На’ві і людини. Триметрова істота синього кольору з вухами, як у ельфів, і  котячими носами. Вони взяли від тубільців міцний скелет із природного вуглецевого волокна і здатність жити в атмосфері Пандори, яка токсична для людей (20 секунд – непритомнієш, а через 4 хвилини… все). Так от, оператор підключається до аватара (щось на кшталт Матриці, тільки в потилицю нічого не встромляють) і переносить свій розум у клон (не повністю, а тимчасово). Таким чином люди отримали можливість вільно пересуватися планетою і вивчати її (до слова, цікавий факт: коли я читав про фільм, згадувалося, що у на’ві – по 4 пальці на кінцівках, а я у аватарів нарахував по 5. Спочатку я було подумав, що то ляп режисерський, а за мить згадав, що аватари – гібриди людей і на’ві).

Навіщо це все, спитаєте ви? А на Пандорі є чарівне каміннячко – аноптаніум, яке коштує на землі 20 мільйонів американських гривень за кіло. Такий собі енергоресурс, “нерадіоактивний” плутоній і уран разом взяті. З англійської мови unobtainium, або ще його називають unattainium, перекладається як “рідкісна (читай вигадана) речовина, або матеріал із надприродними властивостями, який важко видобути”. Проблема в тому, що на’ві живуть на дереві, яке росте якраз на найбільших покладах цього чудо-каміннячка. Все будується навколо того, що Джейк-на’ві стає засланим козачком і вчиться, вивідує дані, щоб або переселити тубільців, або, як переважно буває в голлівудських кінах, винищити їх.

Досить. Далі не буду, бо з допису вийде суцільний спойлер.

А тепер про враження. 2 з половиною і ще з гаком години пролетіли як політ у кріокамері (нереальне порівняння, як і кіно). Із зали перегляду я вийшов з відчуттям жалю… що кіно закінчилося. Враження загалом я би порівняв із переглядом третього “Володаря перснів” у цьому ж кінотеатрі. Одразу за 12-бальною системою ставлю 12+ за комп’ютерну графіку і рендеринг. Такого я ще не бачив. Десь близько лежать “Термінатор 4” і “Залізна людина”, але все ж таки… Оця нова технологія “захоплювання” дозволила передати навіть міміку на’ві (звісно, видно було певну неприродність, але всього-лиш спочатку, поки звикав до вигляду тубільців). До речі, кожен аватар і на’ві справді схожі на акторів, які їх грали.

Техніка промальована у фільмі теж на 12 балів. Щоправда, я не впевнений у реальній підйомній силі Самсонів та Скорпіонів (особливо їх маленьких гвинтів), але я не інженер, а простий глядач – насолоджувався. Найкраще (як на мене, то ідеально) у Джима вийшла флора і фауна Пандори. Не знаю скількисот терабайт пам’яті використали автори других Трансформерів, бо Камерон, мабуть, використав петабайти, ексабайти… добісабайти дискового простору. Якщо просто перерозказати всю красу і деталізацію флори, що там є, і всі аеродинамічні і механічні деталі шестиногих і чотирикрилих представників фауни, то це буде те ж саме, що мені, філологу, розповісти, якою технікою користувався Да Вінчі, коли малював власний портрет. Якщо бажаєте, на YouTube є ціла купа відео ось тут – зайдіть подивіться.

Наостанок – чайну ложечку дьогтю у цистерну меду… За оригінальність сюжету я б поставив не більше 8 балів з 12-ти. Пояснювати довго. Скажу тільки 3 речі: це, мабуть, карма “фабрики мрій”, що ще на початку фільма знаєш, хто кому надере певну частину тіла, хто кого полюбить і хто з ким у сиквелі дітей народить. Це перше, і стосується воно “Аватара” також. Друге, невже хтось, подивившись у мужні очі Сема Вортінгтона (aka Джейк Саллі-аватар) засумнівається, що врешті він стане героєм епопеї і відхреститься від людського походження (тим паче, якщо він – інвалід на візку і примарними перспективами на лікування і одужання). І останнє, ще трішки і з фантастики фільм перетворився б на фентезі – без деталей знову ж таки, дивіться самі і судіть самі. Нотка містицизму була на pianissimo, тому я її поставив аж третьою.

Отож, елементарна математика показує, що я ставлю “Аватарові” 11 балів з 12 за власною шкільною системою (на IMDB.com я поставив 10 з 10, бо 9 – замало). Затятим критикам і нелюбителям фантастики рекомендую однозначно подивитися цей фільм. Дітям і старшим людям теж можна помріяти, бо навряд сьогоднішні покоління зможуть особисто отримати досвід технологій майбутнього такого рівня, а вони стають все реальніші і ближчі…